Росія. Чому раптом засекретили засіки батьківщини?
У ці фонди зараховуються так звані «нафтогазові доходи» бюджету, пов'язані з високими світовими цінами на нафту і газ. Це гроші, які держава свідомо не хоче направляти на модернізацію країни
- Сьогодні наша тема: чому раптом засекретили засіки батьківщини.
Делягін: - Тема актуальна, цікава, - але і неприємна, на жаль.
- Нещодавно з'явилися повідомлення про те, що вся інформація про формування Резервного фонду і Фонду національного добробуту закрита. Михайло Геннадійович, що це за фонди, в чому їх різниця?
Делягін: - Ця тема заплутана, звичайно, менше методу розрахунку пенсій, але заплутана все одно виключно сильно і, як мені видається, цілком свідомо: щоб розібратися самостійно було не можна або майже не можна. У федеральному бюджеті є спеціальна графа «Залишки коштів на рахунках федерального бюджету», в якій враховуються гроші платникам податків, які лежать мертвим вантажем і ніяк не використовуються держав. Ця графа включає гроші чотирьох категорій. Перш за все - гроші на рахунках бюджетополучателей. Наприклад, ви - лікарня; я, Мінфін, Вам гроші дав, і Ви їх отримали. Однак, поки Ви не оформіть 50 різних папірців, і поки я, Мінфін, не визнаю, що ці папірці оформлені правильно, Ви ці гроші, які вже лежать на Вашому рахунку, витрачати не можете. І гроші начебто вже у Вас і начебто вже Ваші, - а використовувати їх Ви не можете. Юридично вони все ще лежать у федеральному бюджеті і вважаються грошима федерального бюджету. Зазвичай це сума невелика. Хоча те, що невелика у масштабах нашої країни, не тільки для підприємств і міст, але навіть для цілих галузей може бути абсолютно забійної величиною, якщо їм не дозволяють своєчасно витрачати гроші, але в цілому порівняно з загальною величиною бюджету це, як правило, трохи . Друга складова невикористовуваних залишків бюджетних грошей просто лежить на рахунках, представляючи собою так званий касовий залишок. Ці кошти включають «гроші в дорозі» з одного рахунку на інший, а головне - кошти, застрявали в бюджеті, коли доходи надходять швидко, а витрачати їх потрібно протягом тривалого часу. Аналог з повсякденного життя дуже прозаічен: ми весь час щось заробляємо і щось витрачаємо, і в результаті у нас в гаманці постійно лежать якісь гроші, які ми ще не витратили, нехай навіть і порівняно невеликі. У бюджету те ж саме. Якщо такі касові залишки складають до 100 млрд.руб., Ситуація прийнятна. Хотілося б, щоб управління бюджетом було ефективніше: ніж злагоджено надходження доходів та здійснення видатків, тим краще працюють гроші платників податків, тим більше проблем можна вирішити однієї і тієї ж сумою, але в цілому наявність запасу - це нормально. Якщо касовий залишок перевищує 100 млрд.руб. - Пора ставити питання, так як ці гроші, виходять, бюджету не потрібні, і платники податків можуть просто залишити їх у себе, але залишки до 100 млрд.руб. - Це, по суті справи, технологічно обумовлений рівень. Хоча хотілося б, звичайно, хоч тут перейти на більш сучасні технології. Але головна частина невикористовуваних коштів федерального бюджету, - це спеціально що накопичуються в ньому гроші платників податків, які зараховуються у Резервний фонд, до Фонду національного добробуту.
- Тобто це два різних фонду?
Делягін: - Так. Як говорили у нас в універі, «Карл Маркс і Фрідріх Енгельс» - це не чоловік і дружина, а чотири зовсім різні людини. У ці фонди зараховуються так звані «нафтогазові доходи» бюджету, пов'язані з високими світовими цінами на нафту і газ. Це гроші, які держава свідомо не хоче направляти на модернізацію країни і тому направляє на модернізацію наших стратегічних конкурентів. Вони вкладаються в цінні папери інших країн: 45% - у номіновані в доларах, 45% - у євро, 10% - у номіновані у фунтах стерлінгів. Крім того, ці фонди постійно включають в себе деяку суму в рублях, яка ще поки не розподілена між цими цінними паперами, а частину коштів Фонду національного добробуту лежить у вигляді рублевих бюджетних депозитів в одному з держбанків. І, коли Мінфін відповідно до бюджетних проектування цього року розмістить ще 1 трлн. рублів на бюджетні депозити для підтримки банківської системи, це, швидше за все, це будуть кошти Фонду національного добробуту.
- Це ті самі засіки Кудріна, про які він говорить, що завдяки їм ми врятувалися від кризи?
Делягін: - Це ті «засіки Кудріна», завдяки яким ми в кризу ввійшли. Тому що, якщо б ці кошти витрачалися на модернізацію, то ми б, як китайці, в пік кризи рвали на собі волосся і кричали: який жах, який кошмар, в нас криза, у нас все погано, темпи зростання скоротилися з 12 аж до 8%! Нагадаю, у нас були 8% - тільки не зростання, а спад. Та й зараз не все так добре. Тому що ці гроші не були вкладені в модернізацію, тому що вони штучно були виведені з господарського обороту, і країні як і раніше наноситься колосальний збиток. За статусом кошти Резервного фонду можна витрачати на поточні потреби, а кошти Фонду національного добробуту - тільки на затикання дірок у Пенсійному фонді. Природно, це зміниться, коли у бюджету виникне проблема з грошима: коли Резервний фонд закінчиться, кошти Фонду національного добробуту теж підуть на поточні потреби. Це передбачено на 2011 рік щодо віддалену перспективу, а поки його кошти можна направляти тільки на трансферти в Пенсійний фонд, і тому Фонд національного добробуту скорочується незначно. 1 вересня 2008 він складав 32 млрд. доларів. В умовах кризи його ударно накачували, і до 1 січня 2009 року він становив 88 млрд. доларів, а до 1 січня 2010 року досяг максимуму - 91,6 млрд. доларів. І тільки після цього він почав повільно скорочуватися: 1 квітня 2010 року він склав 89,6 млрд. доларів. Цей фонд скорочується, але дуже повільно. А Резервний фонд, за рахунок якого затикаються всі діри в бюджеті, що називається, сиплеться. На 1 вересня 2008 року, коли криза переходив у гостру фазу, в ньому було 142,6 млрд. доларів, 1 січня 2009 р. вже 136,3 млрд., а на 1 січня 2010 р. він скоротився більш ніж удвічі - до 60 , 5 млрд. дол .. 1 квітня цього року в ньому було 52,9 млрд. дол - це теж гроші величезні, але з початку кризи цей фонд скоротився майже на 90 млрд. доларів, в 2,7 рази. У нас часто плутають Резервний фонд і Фонд національного добробуту з міжнародними резервами, - але це не збігаються, а лише частково перехідні один в одного кишені.
- Тобто ті наші гроші, які лежать в Америці, це ще окремі гроші?
Делягін: - Міжнародні резерви Росії - майже 455 млрд. дол. - Включають валютну частину всіх невикористовуваних залишків коштів на рахунках федерального бюджету, тобто валютну частину Резервного фонду, Фонду національного добробуту і ту валюту, яка валяється у федеральному бюджеті просто так, - а також те, що раніше називалося золотовалютними резервами Банку Росії. Це золото, валюта і внески в номіновані у валюті цінні папери, які належать Банку Росії, а не Мінфіну. Але ті гроші Фонду національного добробуту, Резервного фонду, які вкладені не у валюту, а в рублі, в міжнародних резервах не враховуються. Тобто Резервний фонд і Фонд національного добробуту є в основному, крім своєї невеликої рублевої частини, частиною міжнародних рідних резервів. Ми зараз говоримо тільки про Мінфін. Тому що Банк Росії свої гроші використовує порівняно прозоро. Правда, вони кілька ускладнили доступ до щотижневої статистикою, але, знаючи, як влаштований сайт, її все одно легко знайти. На тлі загальної тенденції всієї державної політики по обмеженню доступу до інформації це практично фронда, прояв волі до демократії. А державна політика щодо обмеження доступу до інформації викликана, наскільки можна судити, цілком об'єктивними причинами. Адже, якщо доступ людей до інформації не обмежувати, вони починають задавати питання, - а відповідати їм, як правило, нічого. Банк Росії цієї тенденції, наскільки можна судити, чинить опір, він надає максимальний обсяг дуже важливою і корисною інформацією. Є претензії до Росстат, - зокрема, тому, що дані з соціальної диференціації населення, щодо розриву між багатими і бідними раніше були щомісячні, а зараз їх можна отримувати вже тільки за підсумками року, і то з великим запізненням. Помітно падає якість статистики - найяскравішим прикладом служить скорочення чисельності безробітних на 1 млн.чол. за один день, те, що трапилося як раз приблизно рік тому. Багато до них і інших питань, але останні події показали, що Мінфін є російським лідером із закриття інформації. 21 квітня 2010 було прийнято постанову уряду № 267, за яким до 1 січня 2013 року не будуть надаватися суспільству матеріали, по-перше, про надходження і використання нафтогазових доходів федерального бюджету і, по-друге, про формування та використання коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту. А до 1 лютого 2012 року не буде і даних про зарахування до Резервний фонд і Фонд національного добробуту доходів від управління цими фондами.
- А чому ці дати обрані?
Делягін: - Дата 1 січня 2013 зрозуміла: це конкретне вираження поняття «віддалені перспективи». У нас бюджетне планування формально здійснюється на 3 роки - значить, до 2012 року хоча б обриси бюджету є. А бюджет 2013 року не сформований ще навіть у намітках - от, значить, це майбутнє, про яке ми ще навіть поки просто не думаємо. Крім того, до цього часу абсолютно точно не залишиться ні Ре-зервного фонду, ні Фонду національного добробуту. Тобто нам про використання їхніх грошей, може бути, і розкажуть, але лише коли це вже не буде мати жодного практичного значення. А ось 1 лютого 2012 - дата, яка у мене викликає напруга. Врешті-решт, закрили інформацію і закрили, - це державна політика, куди подітися? А 1 лютого 2012 - це дата практично напередодні, за місяць із невеликим до президентських виборів. Мені абсолютно байдуже, хто буде брати участь на цих виборах, буде це вибір або призначення, буде один наступник або два, або взагалі наступників не буде, а будуть вибори по-чесному, як у США, коли ніхто не буде імені майбутнього президента до завершення підрахунку голосів. У даному випадку це неважливо, тому що Міністерство фінансів і особисто товариш Кудрін, наскільки можна зрозуміти, вже в квітні 2010 року, коли готувалося це постанову, а то й раніше планувало розкриття деякою інформацією лише за місяць до президентських виборів. Будь-яка людина, яка здатна сприймати прочитане й почуте, погодиться з припущенням про те, що Мінфін вже сьогодні планує за допомогою відкриття або невідкриття цієї інформації впливати на результат президентських виборів 2012 року. Це річ неприпустима, тому що Мінфін - відомство господарське, а не політичне. При загрозі національної безпеки своїми методами має діяти ФСБ. Центрвиборчком може очікувати масове вкидання фальшивих бюлетенів уже сьогодні і до цього готуватися. Але до цього має готуватися саме Центрвиборчком: Мінфін тут не при чому. Тому намір відкрити деяку політично значущу, «гарячу» інформацію з 1 лютого 2012 дуже нагадує політичну диверсію, заплановану вже зараз. Скажу чесно, я весь свій час працював у дуже демократичних урядах, в демократичних адміністраціях президента. І якби в 90-ті роки, роки бардаку і загального розвалу, або в 2000-і роки, коли теж бардаку було достатньо, хто-небудь взяв би подібного роду постанову уряду, - протягом тижня ця постанова була б переписано, а всі причетні до цієї справи відчули б чарівні відчуття в своїх філейні частини. Просто тому, що це рішення справляє враження політичної диверсії і ніякого іншого враження виробляти не може. Мені цікаво подивитися, що ж це будуть за такі вибори, якщо за два роки до них вже потрібно закладати міну в такий другорядної з точки зору політики області, як використання грошей федерального бюджету. Як Мінфін закриває інформацію крім цього? Наведу конкретний приклад. Перш за все, не представляється суспільству систематизований звіт з виконання консолідованого бюджету, тобто суми регіональних і федерального бюджетів. Не представляються остаточні підсумки виконання федерального бюджету навіть поквартально, я вже не кажу помісячно. Вся оперативна статистика попередня, і остаточна статистика в частині Федеральний округ-ного бюджету буває тільки по роках, - а раніше була і по кварталах теж. Два з гаком роки тому була закрита статистика виконання Феді-рального бюджету у вигляді витратних статей бюджету. До того Мінфін кожен місяць публікував дані: у нас є 11 укрупнених статей витрат федерального бюджету, ми планували витратити стільки-то, а на ділі ми ці бюджетні проектування на стільки-то недовиконали або перевиконали. І з цих даних було добре видно, що з року в рік, практично протягом десятиліть Мінфін одні статті недофінансовані, а інші статті перефінансувати, і це показувало реальну, а не пропагандистську структуру бюджетних пріоритетів. Але перш за все, звичайно, було видно, що гроші економляться за рахунок прямого порушення бюджету, - за рахунок того, що гроші просто не даються бюджетополучателям. Під розмови про те, що бюджетополучателі не вміють правильно оформляти папірці, чомусь постійно йде економія на одних і тих самих відомствах.
- На яких?
Делягін: - Соціальна сфера та Мінекономіки. Бувала ще мело-чевка - житлово-комунальне господарство, екологія, культура, але там багато не зекономиш. І звичайно, було перевиконання по силових статтями та на державні потреби.
- На чиновників?
Делягін: - Ну, зрозуміло, «своя рука владика». А потім, силовику спробуй-но чого-небудь, та ще законно йому належної, не дай, - завтра можуть трапитися маски-шоу на робочому місці ... І ось цю інформацію Мінфін закрив пару років тому. З початку цього року ми маємо дані помісячно про використання коштів Резервного фонду по валютах: скільки там лежить в рублях, скільки лежить в доларових інструментах, скільки в інструментах, номінованих у євро, скільки в інструментах, номінованих у фунтах. Ця статистика дана в Резервному фонді помісячно. І раніше вона була у Фонді національного добробуту, - але от з 1 січня 2010 цієї статистики в цьому фонді більше немає. Розділ за інерцією є, а статистики немає. Закрита з початку цього року і інформація про використання нафтогазових доходів.
- Чому вирішили це ховати?
Делягін: - Перш за все, є загальне стратегічний напрям. Ми бачимо загальну тенденцію у закритті інформації державою. Спробуйте що-небудь зайве вякнуть - відразу оформлять по 282-ї «російської» статті - за «екстремізм». Чому закривається інформація? Наскільки можу судити, тому, що у нас в державі дуже велику роль грає корупція, що забезпечує добробут величезної кількості недобросовісних чиновників, які фактично утворюють правлячий клас Росії. А корупція, - як бліда спірохета, збудник сифілісу, - на світлі гине майже відразу. Тому, щоб корупція розвивалася, а правлячий клас багатів і почував себе добре, потрібно, щоб світла не було. У нас деякий доступ до інформації у суспільства все ще зберігся - значить, цей доступ потрібно закривати. Це питання, ймовірно, не інформації, не статистики - це питання про владу: питання збереження добробуту правлячого класу, розвитку і зміцнення, вкорінення, розширення корупційних відносин. Чому саме сьогодні здійснена саме ця дурість? Є три припущення. Перше: як раз звалилися рейтинги спочатку Греції, потім Португалії, Ірландії та Іспанії. Коли падає рейтинг країни, знецінюються її цінні папери і, відповідно, вкладення в ці цінні папери. За законом кошти Резервного фонду і Фонду соціального добробуту можна вкладати тільки у високонадійні цінні папери, - але ми добре пам'ятаємо, як Банк Росії вкладав гроші міжнародних резервів в американські іпотечні контори, які були на межі банкрутства. Їм пощастило, держава не стало їх банкрутувати, тому Банк Росії заробив трохи грошей. Але ж не завжди буває щастя дурня ... авантюристам. І ось у до-документам, які регулюють вкладення коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту, перераховані всі країни, у цінні папери яких можна вкладатися, включаючи і Іспанії, і Португалію, і Ірландію, і Грецію. Тому що на той момент, коли приймалася постанова, у них були високі рейтинги. Застосувати голову і подумати про те, що насправді південна Європа швидше Південна, ніж Європа, не вийшло: «ефективний менеджмент» у сучасному ліберальному розумінні застосування інтелекту поза корупційних схем, наскільки можна судити, не передбачає. Дуже хотілося зрубати високу прибутковість, - а чим ризикованіше, тим прибутковість вище. І рейтинг тут ні при чому. Але за будь-який авантюризм доводиться розплачуватися.
Главная 
У ці фонди зараховуються так звані «нафтогазові доходи» бюджету, пов'язані з високими світовими цінами на нафту і газ. Це гроші, які держава свідомо не хоче направляти на модернізацію країни 
