Як не цинічно звучить, але поки в Україні зберігається складна ситуація і затребувані ресурси «старшого брата», українська влада робитиме все, щоб у Москві були впевнені, що відмова від «спадщини» Віктора Ющенка - це всерйоз /
Візит 17-18 травня в Україну Дмитра Медведєва став логічним продовженням квітневої зустрічі двох президентів у Харкові і підвів риску під циклом двосторонніх зустрічей і переговорів, якими країни намагаються відновити існував колись колишній рівень економічного та політичного співробітництва.
У ході візиту президента Росії були підписані угоди про демаркацію російсько-українського кордону, про співробітництво у сфері використання і розвитку навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС, про міжбанківську співпрацю між Укрексімбанком і Банком ВТБ, про першочергові заходи щодо розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010-2012 роки , а також програма співробітництва між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури РФ на 2010-2014 роки. Кожен з документів лише намітив напрямки діяльності, оскільки для їх втілення у життя необхідно провести величезну роботу.
Успішний старт двох країн у вигляді ратифікацію угоди про продовження базування Чорноморського флоту Росією до 2042 року в Севастополі і отримання Україною ексклюзивної цінової знижки на газ, а також Київські документи викликали велику кількість коментарів і прогнозів про мало не незабаром об'єднання двох країн.
Тим часом проявлена Україною готовність до тісної економічної взаємодії в окремих галузях економіки ще не означає, що Київ і далі швидко відгукуватися на пропозиції Росії. Принаймні Віктор Янукович вже не раз відкидав ідею інтеграції в рамках Єдиного економічного простору. Не варто скидати з рахунків заяви представників українського уряду і адміністрації, які намагаються донести думку про те, що пріоритетом України все-таки залишається європейський напрям.
Нинішня поступливість української влади продиктована економічною стороною питання. Ще до приходу до влади в Партії регіонів були зайняті пошуком ресурсів, які могли б дозволити стабілізувати ситуацію. Після перемоги на президентських виборах Віктор Янукович і уряд були поставлені перед фактом порожньої казни. Єдиним виходом для України було добитися від Росії зниження ціни на газ. Навіть шляхом зовнішньополітичних поступок. В іншому випадку українські металурги і хіміки виявлялися у вкрай важкій ситуації, а уряд стояло перед неминучим фактом підвищення цін на послуги ЖКГ, скороченням соціальних витрат з усіма наслідками, що випливають соціально-політичними наслідками. А при відсутності бюджету, в якому не було ціни на газ, неможливо було почати переговори з МВФ. Так що українська влада була практично позбавлені маневру. Або повинні були піти на непопулярні заходи та електоральні втрати.
Найближчим часом економічна ситуація буде утримувати Київ від зовнішньополітичних метань. Занадто велика в грошовому вираженні ціна питання для спонсорів Партії регіонів. Та й швидкий рух у бік Росії дуже позитивно сприйняте населенням східних регіонів України, що дозволило Партії регіонів консолідувати свій електорат. Якщо уряду в найближчі рік-півтора вдасться утримати ситуацію в економіці і не допустити як мінімум її погіршення, то Партія регіонів буде мати високі шанси отримати непогані результати на виборах до місцевих органів влади у 2011 році і на парламентських виборах 2012 року.
Найбільший інтерес представляє питання, як будуть розвиватися російсько-українські відносини далі. Одна справа політичні заяви, і зовсім інша - реальне виконання угод.
Як не цинічно звучить, але поки в Україні зберігається складна ситуація і затребувані ресурси «старшого брата», українська влада робитиме все, щоб у Москві були впевнені, що відмова від «спадщини» Віктора Ющенка - це всерйоз і надовго. Цей фактор буде впливати на характер двостороннього співробітництва, рівень якого для Віктора Януковича і уряду буде визначатися соціальної та макроекономічною стабільністю. Заради цього Київ буде робити поступки Росії і одночасно обіцяти МВФ проводити реформи. Тим більше що у Фонду українська сторона просить 19 млрд. дол на вирішення поточних проблем.
Підсумки візиту російського президента до Києва і Харківські угоди показують, що російська зовнішня політика стає прагматичною і жорсткою. Фінансові та природні ресурси конвертуються в зовнішньополітичні рішення, які покликані зміцнити позиції Росії на пострадянському просторі, а заодно і приносити вигоди російському бізнесу.
Автор: Сергій Жильцов - доктор політичних наук, керівник центру СНД Інституту актуальних міжнародних проблем
Главная 
Як не цинічно звучить, але поки в Україні зберігається складна ситуація і затребувані ресурси «старшого брата», українська влада робитиме все, щоб у Москві були впевнені, що відмова від «спадщини» Віктора Ющенка - це всерйоз / 
