Відлунали промові на траурному мітингу з нагоди 66-ї річниці депортації кримських татар з Криму. Покладено вінки, догоріли траурні свічки, прийняті чергові резолюції меджлісу з вимогами визнати депортацію «геноцидом». Але за інформаційно
Кожен рік 18 травня в Криму згадують депортацію кримських татар. Характерно, що при цьому всякий раз історія стає заручником амбіцій політиків по різні сторони барикад. Правда нікому не потрібна - вона дуже небезпечна для всіх.
Відлунали промові на траурному мітингу з нагоди 66-ї річниці депортації кримських татар з Криму. Покладено вінки, догоріли траурні свічки, прийняті чергові резолюції меджлісу з вимогами визнати депортацію «геноцидом». Але за інформаційної галасом навколо Дня депортації 18 травня абсолютно загубилася інша тема - ізольованість кримськотатарської громади від решти населення Криму. А шкода.
Насправді, тема відособленості кримських татар не нова. Починаючи з повернення народу з депортації, що почалося в 1989 році, було чимало причин для того, щоб ця ізоляція виникла. Це і страх місцевого населення перед татарами, від яких ніхто не знав, чого чекати. Це і складності перших років облаштування народу на історичній батьківщині, коли будь-який мітинг з їхнього боку міг перерости в акції непокори. Це та об'єктивна інакшість кримських татар, адже, по суті, вони - єдина велика моноетнічності мусульманська група півострова.
Але сьогодні, після двадцяти років з моменту початку репатріації, можна стверджувати, що всі ці фактори хоч і важливі, але все ж таки не визначають. Ключовий причини ізольованості кримських татар - вже півсотні років. І справа навіть не в депортації.
Наріжний камінь розбіжності між кримськими татарами та іншими кримчанами - це тема колабораціонізму в роки Великої Вітчизняної війни. Згідно з офіційною радянською версією кримські татари були депортовані з Криму саме за масове пособництво гітлерівським окупантам з 1941 по 1944 роки. Альтернативні версії причин депортації теж існують: у їхньому числі - особливі види радянського керівництва на Крим. Прихильники цих теорій посилаються і на мемуари шефа радянської розвідки Павла Судоплатова, який писав про ідею реалізації на півострові проекту «Кримської Каліфорнії». Якби цей проект був реалізований, сучасної держави Ізраїль могло б і не бути. Точніше - воно б виникло, але в Криму.
Згідно задумом радянського керівництва «Кримська Каліфорнія» повинна була стати регіоном, де могла б бути реалізована ідея компактного проживання радянських (а можливо і не тільки) євреїв. В обмін на це Радянський Союз міг розраховувати на мільярдні інвестиції з боку західних держав. Суперечка йшла про те, чи направляти ці інвестиції лише в економіку півострова або ж і в інші райони СРСР, потерпілі від гітлерівської окупації. Сталін навіть піднімав питання про призначення на посаду керівника нової республіки Лазаря Кагановича. Але ідеї не судилося збутися - вже до літа 1945-го року радянське керівництво цю задумку залишило і більше до неї не поверталося.
У сучасному Криму ключовою вододіл, що розділяє кримських татар і слов'ян, проходить саме по темі причин депортації. Більшість кримчан впевнене, що депортація - це наслідок масового співпраці кримських татар з німцями в період окупації півострова. Самі татари вважають, що колабораціонізм став лише приводом для зачистки Криму для подальших експериментів радянського керівництва.
Ізоляція кримських татар - це наслідок боротьби двох архіміфов про причини їх депортації. Причому, будь-які спроби перевести розмову в наукову сферу наштовхується на протидію самих різних сил. Це і зрозуміло: будь-яка спроба раціоналізації міфу незмінно веде до його руйнування. Якщо широка дискусія доведе, що татари стали жертвами режиму, то за цим послідує автоматично моральне виправдання їх вимог про преференції за національною ознакою. І навпаки - підтвердження офіційної гіпотези про те, що кримських татар депортували за пособництво ворогові, стане вироком для політичного керівництва цього народу.
У логіці мирного часу немає місця принципом колективної відповідальності. Але війна тим і жахлива, що під час неї будь-яка країна живе за іншими законами. І хто б що не говорив, але принцип «народ-зрадник» автоматично виправдовує депортацію як метод. Інша справа, що ясність у питаннях історії повинні ставити вчені, а не політики. Але поки депортація продовжує бути інструментом політичних спекуляцій самих різних сил, то годі й сподіватися на професійну дискусію про її причини.
Теоретично, розвести теми тотального колабораціонізму і депортації кримських мусульман міг би спробувати меджліс - орган національного самоврядування кримських татар. У такому разі у них були б певні аргументи на користь своєї теорії. З одного боку, у лавах Червоної Армії кримських татар було більше, ніж на боці вермахту. З іншого боку, серед кожного народу, що опинився в роки війни на окупованій території, знаходилися зрадники, готові перейти на бік ворога.
Але з боку меджлісу прагнення ініціювати широку дискусію на цю тему не було і немає. В своїй повсякденній політичній діяльності керівництво кримських татар активно використовує такі міфи, як «тотальна незабезпеченість землею», «самозахоплення як спосіб відновлення історичної справедливості» і т.д. Можливо, що для меджлісу переклад будь-якого міфу в область раціонального знання сприймається як потенційна загроза їх політичного справжньому.
Відносно самих кримських татар до подій 1941-1945 рр.. є моменти, що вселяють надію. Серед цього народу не спостерігається ні найменших спроб виправдати колабораціоністів. У переддень 65-ї річниці Перемоги на півострові кримські татари вшановували пам'ять своїх героїв, що билися з фашизмом. Виходить, що ставлення до Великої Вітчизняної війни може стати одним з відправних пунктів для зближення, якого так бракує в кримському суспільстві. А, значить, питання лише в тому, коли буде зруйновано монополія політспекулянтов на тлумачення історії.
Главная 
Відлунали промові на траурному мітингу з нагоди 66-ї річниці депортації кримських татар з Криму. Покладено вінки, догоріли траурні свічки, прийняті чергові резолюції меджлісу з вимогами визнати депортацію «геноцидом». Але за інформаційно 
