Візит Медведєва в Україну: дружба президентів невигідна олігархам
Медовий місяць в українсько-російських відносинах завершився. Характер цих відносин залишиться тим самим: замість обіцяної опозицією розпродажу батьківщини ми побачимо ділове взаємодія російських та українських олігархічних груп, пише Фокус
«Ще пару раз - і вони до нас їздити замахав», - сказав у розмові з кореспондентом «Ще пару раз - і вони до нас їздити замахав», - сказав у розмові з кореспондентом Фокусу один із співробітників адміністрації президента. Фокуса один із співробітників адміністрації президента. «Ще пару раз - і вони до нас їздити замахав», - сказав у розмові з кореспондентом Фокусу один із співробітників адміністрації президента. Цією фразою можна емоційної було підвести підсумок всього візиту російського президента до України. Янукович і Медведєв, звичайно ж, поклялися у вірності один одному, проте масової розпродажу батьківщини так і не відбулося. А адже ще тиждень тому візиту Медведєва чекали з побоюванням і настороженістю. Опозиція лякала, що всі спірні економічні документи будуть ратифіковані і країна стане провінцією Росії. А напередодні прильоту російського президента в ЗМІ з'явилася качка про приїзд у складі делегації президента Чечні Рамзана Кадирова.
Проте вся ця активність закінчилася нічим - заходи пройшли по-протокольному нудно. Звичайно, було виголошено багато правильних слів про те, як буде міцніти російсько-українська дружба. Сам Медведєв зізнався в тому, що йому з Януковичем працюється набагато комфортніше, а за часів Ющенка було «втрачено майже все, що було нажито непосильною працею, перш за все - динаміка». Але залізні щити, якими перекрили Банкову, і бійці міліції, підвезений до адміністрації президента автобусами, так і не дочекалися опозиції. Візит Медведєва не створив у місті навіть особливих транспортних проблем.
Найпам'ятнішим моментом візиту стало напад на Януковича одного з двох вінків, які вони з президентом Росії покладали до Вічного вогню: порив вітру підхопив композицію з квітів і ялинових гілок й опустив прямісінько на верхівку українського президента, як раз дуже вдало схилила голову. Можна, звичайно, скільки завгодно іронізувати над тим, як українського президента пріхлопивают двері, вінки або інші предмети, проте до змістовної стороні візиту це відношення не має: якби в понеділок президенти підписали неоднозначні документи, про вінку ніхто б і не згадав.
Паперові проекти Відсутність опозиції на заходах в цьому ключі виглядало досить логічним, адже два тижні поспіль її представники наполягали на тому, що в понеділок доведеться ледве не рятувати країну, а не пікетувати підписання спільної заяви Медведєва і Януковича з питань безпеки в Чорноморському регіоні.
Фактично вся одіозність приїзду великого гостя була знівельована характером підписаних документів. Після гарячих дискусій про злиття цілих галузей української та російської економік підписання, наприклад, угоди про співпрацю у реалізації проекту навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС виглядало смішним. А самі президенти були змушені визнати, що для опрацювання конкретних домовленостей щодо альянсів в авіабудуванні, суднобудуванні і енергетики було занадто мало часу, хоча ця співпраця і триватиме надалі. Втім, як відзначили одразу кілька джерел Фокуса в Партії регіонів, швидше за все, ці проекти залишаться на папері. «Харків може виявитися піком у взаєминах Росії і України. Принаймні, зараз Банкова почала своєрідний кастинг по підбору людини, який буде взаємодіяти з США і Харків може виявитися піком у взаєминах Росії і України. Принаймні, зараз Банкова почала своєрідний кастинг по підбору людини, який буде взаємодіяти з США і Брюсселем Брюсселем Харків може виявитися піком у взаєминах Росії і України. Принаймні, зараз Банкова почала своєрідний кастинг по підбору людини, який буде взаємодіяти з США і Брюсселем », - сказало джерело. За його словами, тепер команда Януковича глобально нічого здавати Росії не має наміру навіть в авіабудуванні, в якому немає представників ні одного українського олігарха: «Навіщо розкидатися добром, яке ще може стати в нагоді?»
Ігри олігархів
Делу вінець. Епізод з падінням на президента Януковича поминального вінка обговорювалося в інтернеті набагато активніше, ніж підписані в ході візиту Дмитра Медведєва документи
Втім, говорити про те, що Янукович і його оточення повністю відмовляться від взаємодії з Росією, теж було б занадто сміливо. Перш за все, Банкова буде шукати в кожному договорі конкретний бізнес-інтерес. Як відзначило джерело Фокуса, близьке до російської делегації, надалі можна чекати підписання угоди про спільне будівництво в Україні заводу з виготовлення палива для АЕС.
«Росія, звичайно ж, зацікавлена в тому, щоб не пустити американців на український ринок. Але, швидше за все, справа в тому, що на черговій МегаСтройка і ваші, Росія, звичайно ж, зацікавлена в тому, щоб не пустити американців на український ринок. Але, швидше за все, справа в тому, що на черговій МегаСтройка і ваші, і наші зможуть відмити пристойну кількість грошей і наші зможуть відмити пристойну кількість грошей Росія, звичайно ж, зацікавлена в тому, щоб не пустити американців на український ринок. Але, швидше за все, справа в тому, що на черговій МегаСтройка і ваші, і наші зможуть відмити пристойну кількість грошей », - підкреслив співрозмовник Фокуса.
Як і очікувалося, потепління в українсько-російських відносинах торкнулося інтереси одного з наймогутніших українських бізнесменів - співвласника групи «Приват» Ігоря Коломойського. Нагадаємо, що в переговорах з Україною Москва неофіційно наполягала на поверненні під контроль «Татнефти» Кременчуцького НПЗ (компанія «Укртатнафта»), контроль над яким фактично здійснює менеджмент Коломойського. Взагалі, відносини у Ігоря Коломойського з нинішньою владою поки складаються не дуже рівно. Цікавий епізод відбу їв напередодні свят - з допомогою «Беркута» і «Титану» був усунений від управління пов'язаний з «Приватом» менеджмент на криворізькому «Південному гірничо-збагачувальному комбінаті» (ПГЗК), яким на майже паритетних засадах володіють «Євраз-груп» Романа Абрамовича і «Смарт-холдинг» Вадима Новінського. «Привату» належить міноритарний пакет акцій. Незадовго до цього, за даними Фокуса, у Абрамовича і Ріната Ахметова в Києві відбулася зустріч. У принципі, цей корпоративний конфлікт тривав з 2007 року, з тих самих пір, як компанії, близькі до «Привату», продали свою частку в комбінаті структурам Абрамовича. Однак рішучий наступ на людей Коломойського за підтримки міліції чомусь стало можливим тільки зараз, після того як Партія регіонів прийшла до влади, а сам Роман Абрамович провів декілька особистих зустрічей з Віктором Януковичем.
Мова грошей
Пішоходи по калюжах. Раптово стихія, що розбушувалася доставила неприємності не тільки Віктору Януковичу
Маючи перед собою приклад ПГЗК, можна прийти до висновку, що характер російсько-українських відносин, по суті, не зміниться. Адже навіть у той період, коли офіційно Кремль і Київ били горшки, російський великий бізнес - спонсор Кремля - продовжував скуповувати власність у спонсорів Банкової і Кабміну. Олігархічні війни за підприємства із застосуванням силових структур та за підтримки політиків не навіть у той період, коли офіційно Кремль і Київ били горшки, російський великий бізнес - спонсор Кремля - продовжував скуповувати власність у спонсорів Банкової і Кабміну. Олігархічні війни за підприємства із застосуванням силових структур та за підтримки політиків не закінчувалися ніколи, незалежно від кольору влади. закінчувалися ніколи, незалежно від кольору влади. навіть у той період, коли офіційно Кремль і Київ били горшки, російський великий бізнес - спонсор Кремля - продовжував скуповувати власність у спонсорів Банкової і Кабміну. Олігархічні війни за підприємства із застосуванням силових структур та за підтримки політиків не закінчувалися ніколи, незалежно від кольору влади. У дійсності проникнення російського капіталу в Україну під час президентства Ющенка тільки посилилося. Саме в 2007 році Роман Абрамович викупив частину металургійних активів в Ігоря Коломойського, а наприкінці 2009 року була закрита угода по купівлі половини Індустріального союзу Донбасу. Крім того, не варто забувати, що восени минулого року Юлія Тимошенко ледь не продала Одеський припортовий «Сибур-Холдингу» - компанії, близької до «Газпрому». Приватизаційний конкурс зірвався через підозри Тимошенко з приводу того, що «Сибур» домовився про подальшу купівлі ОПЗ в Ігоря Коломойського, близька до якого компанія «Нортіма» нібито повинна була викупити завод за сприяння інших учасників конкурсу.
Судячи з усього, гучна дружба між Росією і Україною закінчилася, як тільки сторони під інформаційним прикриттям угоди по флоту домовилися про нові газові схеми. Подальший розмова між нашими країнами на більш зрозумілою для всіх мовою грошей продовжать не президенти, а олігархи.
Що підписали?
Президенти Янукович і Медведєв підписали в Києві 8 документів
Угода про демаркацію сухопутної частини державного кордону. Має покласти початок остаточного розмежування українсько-російського кордону з відповідною установкою демаркаційних стовпів.
Угода про співпрацю у реалізації проекту навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС. Передбачає участь України в розробці та впровадженні російської навігаційної системи.
Угода про міжбанківську співпрацю між українським «Укрексімбанком» і російським банком ВТБ. Передбачає участь банків у спільних торговельних та інвестпроектах.
Угода про співробітництво між міністерствами освіти України і РФ. Передбачає обмін викладачами і вчителями для проведення наукових досліджень, стажувань, підвищення кваліфікації, а також налагодження прямих зв'язків між вузами.
Угода про співпрацю між міністерствами культури двох країн. Росія і Україна мають намір створити сприятливі умови для розвитку співробітництва у сфері живопису, кінематографії, бібліотечної та музейної справи, а також поглибити співробітництво в цирковому мистецтві, в сфері народних промислів, збереженні об'єктів історико-культурної спадщини.
Крім угод Медведєв і Янукович підписали три спільних заяви: про європейську безпеку, безпеки в Чорноморському регіоні та Придністровському врегулюванні, зміст яких зводився до загальних фраз про розуміння цих проблем і бажання спільно брати участь у їх вирішенні.