Монополія на інтернет: «Укрзалізниця» «розводить» користувачів?
За рік існування послуга купівлі залізничних квитків через інтернет так і не змогла завоювати очікуваних симпатій українських користувачів. Більше того, через непрозору і неконкурентної процедури продажу на межі дискредитації виявилася сама ідея електронних жд-квитків. Як «Укрзалізниця» винаходила Е-колесо
У розвинених країнах світу більше 60% всіх авіа-, залізничних та автобусних квитків купуються через «всесвітню павутину». Самі ж квитки давно вже існують у вигляді штрих-коду, який можна отримати в банківському терміналі, роздрукувати самому на домашньому принтері або ж забрати в касі. В Україні він-лайн квитками давно і успішно торгують авіакомпанії, причому замовлення повітряного подорожі в мережі обійдеться набагато дешевше покупки квитковій книжки в касі, а якщо квиток купується за місяць до поїздки і більше, то така інтернет-покупка дозволить заощадити до 50% вартості.
У минулому році «здалася» Інтернету українська «залізка» - з великою помпою «Укрзалізниця» представила свій новий сервіс - он-лайн покупку квитків. Освоєння інтернету посадовими особами неповороткою державної монополії, для яких раніше ця сфера, схоже, була затребувана лише як електронна пошта, було голосно анонсовано ЗМІ та віталося пасажирами.
Проте, як відомо, кожен сервіс цінний зручністю, а ось тут-то за рік не змінилося і не було розвинене нічого. Зовні автоматизована система самообслуговування «Е-квиток» виглядає все так само нуднувато, якість головний картинки і сервісне меню - на рівні кінця 90-х. Вхід на сайт - тільки після реєстрації користувача. До речі, зареєструватися іноді вдається тільки на четвертий-п'ятий раз: після заповнення всіх форм і рядків сайт вперто не хоче завантажуватися і вимагає чергового переписування анкети.
Сторінка «Допомога користувачеві» взагалі незалежно від конфігурації комп'ютера вантажиться через раз. А правила користування сервісом і сторінки під назвою «оферта» (для непосвячених - це договір з користувачем) створюють враження, що ми повернулися в СРСР. Цей дивовижний текст явно писали вчені-технологи або недоучених економісти - для «маленького українця» рясний набір спецтермінів і дуже невдала компонування тексту явно нечитабельним.
Тут же велика кількість граматичних помилок і фраз на кшталт «Інтернет-замовлення проїзних (перевізних) документів осушществляется ...» говорить про те, що сайт писали наспіх і в першу чергу для того, щоб «здати» проект вчасно.
Комісія для «лохів»
Проте всі стилістичні та функціональні недоробки послуги просто меркнуть у порівнянні з економічної складової пропозиції. Всупереч очікуваної знижці з приводу замовлення квитка через Інтернет, «Укрзалізниця» пропонує купити його за завищеною ціною. При покупці деяких квитків комісія складає до 40%!
При цьому здорово переплатили покупець врешті-решт не отримує на руки квитки - йому потрібно роздрукувати електронне замовлення і йти з ним ... у звичайну залізничну касу, де так само доводиться або вистояти чергу, або перелаялися з стоячою в ній людьми, які не хочуть пропускати вперед «інтернет-клієнта». Виникає питання: за що переплата і в чому в такому випадку суть самої інтернет-послуги?
Безладність і абсурдність параметрів роботи «Е-квитка була» стає зрозумілою для тих, хто знає, що посадові особи «Укрзалізниці» спочатку надали можливість продавати квитки однієї-єдиної і мало кому знайомою структурі, яка, очевидно, повинна була в максимальні строки фінансово «виправдати »довіру чиновників.
У квітні минулого року заступник міністра транспорту Володимир Бадагов заявив журналістам, що «головне завдання нової системи - завдати удару по квитковим спекулянтам». Під цим гаслом «залізякою» спільно з маловідомим комерційним «Експрес-Банком», які живуть, по суті, за рахунок коштів державної залізниці, був створений власний спекулятивний сервіс під назвою «Е-квиток».
Щоб розвіяти підозри в корупції, достатньо було б отримати відповіді на питання: чому при розробці сервісу онлайн-продажі квитків не були проведені тендери на краще програмне рішення і відкрито оприлюднені їх переможці? Чому цілий напрям інтернет-продажів найбільшої державної структури віддали на відкуп не банк-лідерів, серед яких є метри у сфері інтернет-банкінгу, а маловідомому «Експрес-Банку»? За якими принципами, врешті-решт, формується ціна на квиток при покупці через інтернет? І чому не розвивають саму послугу? Погано прикрита корупція?
Відповідь на всі ці питання ми все ще сподіваємося отримати в дирекції «Укрзалізниці», проте поки що варто звернути увагу на саму структуру продажу квитків через інтернет. Під договором з боку виконавця значиться таке собі ТОВ «Експрес-2». Нескладний пошук в Google призводить до безпосереднього господареві сервісу - «Експрес-Банку», який пов'язаний з УЗ тісними дружніми, хоч і не завжди економічно доцільними для держкомпанії узами.
Звичайно ж, для українського чиновника нелогічно допускати до обслуговування рахунків «Укрзалізниці» чужі компанії, які хоч і вміють здійснювати онлайн-сервіс професійно, але навряд чи будуть «накручувати» ціну квитків для того, щоб ділитися прибутком за рахунок банального обману інтернет-клієнтів.
Судячи з усього, оскільки технологічно «Експрес-банк» просто не готовий до роботи з масовими інтернет-продажами, йому відвели роль компанії, що допомагає УЗ двічі заробляти на продажу одного квитка: до стандартної ціною «з каси» «приліпили» чималу вартість за його замовлення через інтернет. Отримуючи, таким чином, не максимально можливу, але все ж контрольовану своїми структурами прибуток, чиновники від УЗ, напевно вирішили, що мета проекту «Е-квиток» ними досягнута і більше не вимагає удосконалення.
У ЗМІ згадувалося, що один з банків, що має найбільшу мережу відділень в Україні, вже пропонував «Укрзалізниці» продавати квитки через систему своїх численних відділень. Це дало б можливість отримувати квиток не в задушливих залах залізничних вокзалів, а в найближчому відділенні банку. І головне - банкіри пропонували не тільки технологічно доопрацювати сервіс, а й знизити розміри занадто високою на сьогодні комісії для інтернет-покупців, яка гальмує продажу. Однак УЗ та «Експрес-Банк» пропозицію не прийняли, заявивши під час переговорів, що це їх монополія, і якою б не була ціна квитка, інтернет-покупець змушений буде купувати право на проїзд тільки через «Е-квиток» або ж по- старому - в касах залізниця.
Виходить, що гучно заявлена послуга була споконвічно задумана цілком у дусі жадібності залізничного монополіста: і журналістам про свою прогресивність заявили, і заробіток своїм же близьким структурам оформили. Одне тільки не врахували - інтернет-користувач на «Недороблений» сервіс не відреагував, а тільки в черговий раз відзначив містечковість окремих чиновників, які своє неприкрите бажання заробити виставили на огляд всьому інтернету, навіть не потрудившись гарно його оформити.
Главная 
За рік існування послуга купівлі залізничних квитків через інтернет так і не змогла завоювати очікуваних симпатій українських користувачів. Більше того, через непрозору і неконкурентної процедури продажу на межі дискредитації виявилася сама ідея електронних жд-квитків.
